Friday 14 September 2018 photo 19/37
|
Пензлик маляна китайська казка скачать
※ Download: http://trantheconttfal.besthotelsonline.ru/?dl&keyword=%d0%bf%d0%b5%d0%bd%d0%b7%d0%bb%d0%b8%d0%ba+%d0%bc%d0%b0%d0%bb%d1%8f%d0%bd%d0%b0+%d0%ba%d0%b8%d1%82%d0%b0%d0%b9%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b0+%d0%ba%d0%b0%d0%b7%d0%ba%d0%b0+%d1%81%d0%ba%d0%b0%d1%87%d0%b0%d1%82%d1%8c&charset=utf-8&source=dayviews.com2
Саме тоді було дуже холодно, а жорстокий поміщик аж три доби не випускав хлопця, сподіваючись, що за цей час він або помре з голоду чи холоду, або погодиться на його умови. Itʼs also possible that your computer has been infected with a Spambot virus thatʼs using your computer to gather information. Хлопчик Малян: добрий, талановитий, працьовитий, наполегливий, хоробрий, творець прекрасного, не мириться зі злом.
Імператор, його дружина, принци та принцеси і всі царедворці посідали на корабель. If you come across any problems or wish to ask a question, please do not hesitate to contact our Support service using the.
Пензлик Маляна (китайська народна казка) - Картки по черзі виставляються до набірного полотна і до кожного слова підбираються антоніми. Діснея, «Казка про царя Салтана», «Казка про мертву царівну» О.
Із самого малечку він мріяв про те, щоб навчитися малювати. Та от біда: не було в нього за що купити пензлика. Якось довелося йому йти повз школу. Зазирнув він у відчинене вікно й побачив, як учитель малює картину. Зайшов хлопець у клас і попросив учителя хоч на деякий час дати йому пензлика. Учитель здивовано витріщив на нього очі, а потім як гаркне: — Злидар! Малювати, бачте, йому захотілося. Бувало, збирає хмиз у горах, візьме гілку і давай на піску пташок малювати. А то піде на річку, умочить палець у воду і тут, просто на камені, рибок малює. З часом Малян навчився добре малювати, а пензлика в нього все не було. А як же він хотів його мати! Приснилося йому якось, що підходить до нього сивобородий дідусь і дарує йому вимріяного пензлика. Від радощів хлопець аж прокинувся. У руці він справді тримав пензлика. Схопився Малян із ліжка й одразу заходився малювати птаха. Та щойно закінчив він роботу, як птах змахнув крилами й полетів. Відтоді Малян цілісінькі дні просиджував дома й малював бідним селянам усілякий реманент: у кого плуга немає — тому плуга, кому мотика потрібна — тому мотику. Незабаром чутка про ці Малянові витівки докотилася й до місцевого поміщика. Той звелів своїм служникам схопити хлопця й привести до маєтку, щоб Малян малював лише для нього одного. Вислухавши зухвалі вимоги поміщика, Малян відповів, що він не буде малювати. І хоч як на нього кричали, хоч чим погрожували, та він не відступав від свого. Розгніваний поміщик наказав відвести хлопця до стайні й замкнути там. Нехай померзне ночами, поголодує, може, тоді слухнянішим стане. Саме тоді було дуже холодно, а жорстокий поміщик аж три доби не випускав хлопця, сподіваючись, що за цей час він або помре з голоду чи холоду, або погодиться на його умови. Та коли на четвертий день він пішов подивитися на Маляна, то був украй здивований: хлопець сидів біля грубки і їв коржики. Злющий, мов сто чортів, поміщик загукав до своїх служників і наказав їм убити хлопця, а його чарівний пензлик принести до поміщицьких покоїв. Служники відчинили двері стайні, а там нікого немає, лише бамбукова драбина стоїть під стіною. Вони зрозуміли, що Малян намалював драбину, виліз на горище і втік. Так воно й справді було. Та через деякий час за спиною почулося тупотіння кінських копит. Це поміщик із служниками кинувся його наздоганяти. Малян хутко намалював своїм пензликом лук і стріли. Коли переслідувачі наблизилися — просвистіла стріла, і поміщик повалився з коня на землю. А хлопець тим часом пришпорив свого білогривого й зумів утекти. Після цієї неприємності довелося Малян у залишити рідне село й переселитись у далеке місто. Там він жив тим, що продавав людям свої картини. А щоб його не викрили, ніколи не домальовував їх до кінця, тож птахи та звірі на картинах ніколи не оживали. Одного разу Малян намалював журавля. Лише ока в птаха не було. Та зовсім несподівано для хлопця з кінця пензлика зірвалася краплина туші й упала саме туди, де мало бути око. Журавель раптом змахнув крилами й полетів. Усе містечко заговорило про цю дивовижну подію. Дійшли чутки й до самого імператорського двору. Імператор наказав своїм вельможам розшукати хлопця й привести до нього. Малян знав, що імператор гнобить людей, стягає з них непосильні податки, тому, як і всі селяни, ненавидів його. Тож коли імператор наказав малярові намалювати дракона, хлопець намалював йому жабу, а замість фенікса — общипану курку. Бридка жаба та гола курка почали бігати й стрибати по залах палацу та скрізь паскудити. Імператор зрадів, заволодівши чарівним пензликом, і заходився сам малювати. Спочатку намалював купу золота. Проте йому здалося, що цього мало. Намалював ще одну, потім ще й ще… Та раптом усе золото перетворилося на каміння. Зазнавши невдачі, імператор намалював золоту цеглину. Але цеглина здалася йому маленькою. Припасував він поряд іще одну. Потім ще й ще… Наразі довгий ланцюг золотих цеглин перетворився на величезного удава. Той роззявив величезного криваво-червоного рота й кинувся на імператора. Добре, що варта встигла його захистити. Довелося імператорові випустити Маляна. Навіть нагороду хлопцеві пообіцяти, якщо той малюватиме лише для нього. Малян згодився, аби тільки пензлика повернули. У горах страшні звірі водяться. Малян провів кілька разів пензликом, і на папері перед очима в самого імператора заграло синє-синє море, а поміж хвилями рибки плавають. Імператор був задоволений і зажадав ще й корабля на морі мати. За мить на воді гойдався великий корабель. Імператор, його дружина, принци та принцеси й усі царедворці посідали на корабель. Корабель відплив від берега. Проте імператорові здалося, що корабель пливе надто повільно. Він наказав хлопцеві, щоб той ще й вітер намалював. Малян замахав пензликом: хвилі стали вищими, корабель почав перевалюватися з боку на бік. А Малян усе махав і махав пензликом. Вітер дужчав, хвилі здіймалися вище. Нарешті море заревло й перекинуло корабель. Імператор та всі його попутники пішли на дно. Переклад Івана Чирка У Стародавньому Китаї дракон кит. Лун — символ імператорської влади. Якщо простолюдин носив одяг із малюнком дракона, він підлягав смертній карі. Тому не дивно, що імператор у казці наказав Малянові створити зображення дракона, оскільки прагнув здобути ще більшої влади. Фен у давніх китайських уявленнях є втіленням ідеї безсмертя. Фенікс уособлює одночасно інь та ян жіноче та чоловіче начала. Подібно до дракона, фенікс складається з різних елементів, що втілюють увесь Космос: у нього голова півня що означає Сонце , спина ластівки означає зростаючий Місяць , його крила втілюють стихію вітру, хвіст — дерева та квіти, а ноги — землю. Робота з текстом 1. Прочитайте виразно казку в особах. Визначте основну думку казки. Якою була мрія Маляна? Що заважало її здійсненню? Які дива відбувалися з його малюнками? Як Малян своїм мистецтвом допомагав людям? Охарактеризуйте поміщика та імператора. Які риси їхніх характерів викриваються у творі? Які національні традиції та уявлення китайців виявилися у творі? Творче завдання Якби вам потрапив чарівний пензлик, що б ви намалювали? Саме слово казка утворилося від того кореня, що... Тема й головна думка тексту. Поділ тексту на абзаци.
Annons